ДІАЗОКСИД (Diazoxidum), 7-хлор-3-метил-2Н-1,2,4-бензотіадіазин 1,1-діоксид.
C8H7CIN2O2S Мол. м. 230,7
АФІ синтетичного походження. Білий кристалічний порошок, практично нерозчинний у воді та ефірі, легкорозчинний у ДМФА, малорозчинний у спирті, розчинний у розчинах гідроксидів лужних металів. УФ-спектр: λmax=280 нм (
=570–610) у 0,1 М розчині натрію гідроксиду. Зберігають у добре закупореній тарі, яка запобігає дії світла.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; УФ-спектр розчину речовини у 0,1 М розчині натрію гідроксиду має λmax при 280 нм (=570–610) та плече при 304 нм; методом ТШХ; за реакцією утворення азобарвника після кип’ятіння з цинковим пилом у кислому середовищі. Кількісно визначають методом алкаліметрії в суміші води та ДМФА потенціометрично.
Фармакологічна група. C02DA01; V03AH01 — антигіпертензивні препарати, які застосовуються для купірування гіпертонічного кризу.
Фармакологічні ефекти. Гіпотензивна дія. Розширює переважно резистивні судини (артеріоли), знижує загальний периферичний опір судин, знижує постнавантаження на серце.
Застосування. Тяжка симптоматична гіпертензія; гіпертонічна хвороба, стійка до дії блокаторів β-адренорецепторів, симпатолітиків та діуретиків; гіпертонічні кризи, що пов’язані з гострою енцефалопатією, гострим гломерулонефритом; еклампсія (див. Артеріальний тиск).
Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.